Іван Рибак: Продукція має пакуватися у натуральну тару, вона має бути оборотною, використання пластику слід обмежити, сміття необхідно переробляти на енергію

Сьогодні, 5 червня, у Києві відбулася конференція “Нова політика управління відходами – основа економіки замкнутого циклу”. У ній взяли участь посли іноземних держав, Віце-прем’є-міністр України Геннадій Зубко, Міністр екології Остап Семерак, народні депутати. Нова політика управління відходами має розглядатись, насамперед, у контексті реформи децентралізації та ролі місцевих громад у впровадженні цієї політики. Реалізація такої політики – вимога часу і наші зобов’язання в рамках виконання Угоди про асоціацію з ЄС та Директив ЄС.

Сьогодні на рівні держави вже є маршрутний документ – прийнята Урядом Стратегія управління відходами до 2030 року, якою мають рухатись органи місцевого самоврядування та громади. Справа держави – сформувати ефективну політику щодо утилізації та переробки сміття. На цьому наголосив голова Підкомітету з питань державного моніторингу навколишнього природного середовища Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Іван РИБАК.

“У питанні управління відходами я належу до оптимістичних реалістів. Чому? Тому, що я, напевно, обтяжений досвідом майже щоденного спілкування з людьми, які будуть втілювати Стратегію управління відходами в життя. Це керівники місцевих органів самоврядування, у першу чергу – ОТГ у Карпатському регіоні, на Буковині, на моєму виборчому окрузі.

Людей цікавить, що відбулося 1 січня, а 1 січня 2018 року набрав чинності законопроект про зміни до статті 32 Закону про поводження з відходами, який був проголосований ще у 2012 році.

Тобто 6 років держава готувалася до того, щоби організувати роздільне збирання сміття, і заборонити утилізацію нерозсортованих відходів на українських полігонах. І за 6 років нічого не було зроблено.

На це є дві причини: перша – брак коштів в органах місцевого самоврядування, друга – відсутність хоч якоїсь уваги держави до цієї проблеми.

І тільки з 2014 року український Уряд і український Парламент поставили на порядок денний цю проблематику.

Сьогодні ми вже маємо Стратегію розроблену Урядом щодо управління відходами, і маємо готовність Верховної Ради до прийняття базового закону, що визначить якою має бути структура і система поводження з відходами.

І тут треба говорити відверто, в Україні є лобі, яке активно протидіє прийняттю цих украй важливих законів, однозначно займаючи сторону виробника, а не споживача.

Але ми повинні побороти в українському Парламенті це лобі і прийняти всі необхідні закони. Від цього залежить завтра: держави, нас і наших дітей, якщо говорити про суто екологічний аспект цієї проблеми.

Зараз на рівні Парламенту вже розглядається ціла низка ініціатив, які дуже широко обговорюються, але підтримки серед більшості парламентарів ще не мають.

А я переконаний, у цю концепцію за основу має лягти розширена відповідальність виробника.

Ще у 90-х роках громадяни, у тому числі і мої виборці на Буковині, самі спромагалися переробляти відходи. Залишки їжі згодовували худобі, папір спалювали, склотару, як оборотну, здавали, повертаючи частину коштів. Екологія була захищена від побутових відходів.

Що відбувається зараз. Виробник для здешевлення вартості продукції для себе і збільшення своєї маржі у ціні товару пакує, розливає, розфасовує свою продукцію переважно у пластикоємні упаковки. Вони природнього рециклу не мають, або ж їхній період розпаду дуже тривалий. Це справжнє екологічне лихо.

Подивіться на узбіччя доріг, окраїни сіл і міст, на стихійні сміттєзвалища. До цього ще можна додати завалені пластиковими квітами цвинтарі. Ми не маємо часового люфта, щоб і далі на це заплющувати очі.

Тому я всіляко буду підтримувати законопроекти щодо максимального переходу виробників на органічні упакування, заборону пластикових пляшок, мішків, тарілок, склянок тощо. І всіляко сприятиму, щоби в Україні, як і у Німеччині, пластикове упакування, що залишатиметься в обороті, можна було повертати виробникові за плату, або ж здавати у переробку.

Та на жаль, через велику кількість законопроектів спрямованих на вирішення цих питань, загальної підтримки у Верховній Раді вони не мають. Тому сьогодні треба говорити про рамковий законопроект щодо відходів, презентацію якого заплановано, і сподіватися, що у ході його обговорення можна буде долучити і необхідні людям поправки. А також про законопроект № 5614, окремою ідеологією якого є повернення застави за тару. Її можна буде здавати, повертаючи частину коштів, у тому числі пластикову, котра ще залишиться в обороті. І це тільки одне із необхідних нововведень.

Тепер про енергетичну складову управління відходами. Потрібно максимально використовувати принцип рециклу у поводженні зі сміттям і його переробці на джерела енергії для громад та підприємств.

І тут ми маємо всі можливості це зреалізувати, використовуючи досвід наших іноземних партнерів, їхню підтримку і бажання нашого Уряду створити чітку дорожню карту щодо утилізації та переробки сміття на джерела енергії. А воно для багатьох міст та сіл є нагальною проблемою вже”, – заявив Іван Рибак.

Парламентар переконаний, що децентралізація також дає всі можливості для втілення цієї Стратегії на рівні об’єднання муніципалітетів, які наділені усіма повноваженнями, фінансовими та адміністративними ресурсами для запуску проектів з управління відходами.

“Законом “Про ЖКП” ми посилили і саму Стратегію і можливості органів місцевого самоврядування. Зокрема, передали органам місцевого самоврядування повноваження затверджувати тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами. Таким чином ми демонополізуємо ринок послуг з перероблення та захоронення побутових відходів, мотивуємо бізнес долучитися до цього, даємо громадам можливість зняти проблематику з утилізації і заробляти на відходах”, – наголосив Іван Рибак. 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*